1. 1

   Розум осягає буття Творця і Його досконалість, але сам по собі не визначає подробиць поклоніння і закону, які Йому угодні.

2. 2

   Створити людину відповідальною, залишивши її без роз'яснення, суперечило б мудрості та позбавило б підстави її відповідальність.

3. 3

   Тому мудрість вимагає послати посланців, які доносять цю волю і підтверджуються знаменнями, що засвідчують їхню правдивість.

﴿رُسُلًا مُبَشِّرِينَ وَمُنذِرِينَ لِئَلَّا يَكُونَ لِلنَّاسِ عَلَى اللَّهِ حُجَّةٌ بَعْدَ الرُّسُلِ﴾

Визнання мудрого Творця тягне за собою очікування роз'яснення від Нього; пророцтво — вимога мудрості, а не додаток до неї.