Сумнів в оскверненні після впевненості в чистоті, або навпаки
Той, хто був упевнений у чистоті, а потім засумнівався, чи не порушив її, або був упевнений в оскверненні, а потім засумнівався, чи не очистився, — на що він спирається?
Він спирається на те, в чому був упевнений: упевнений у чистоті й той, хто сумнівається в оскверненні, — чистий, упевнений в оскверненні й той, хто сумнівається в чистоті, — осквернений, бо впевненість не усувається сумнівом.
Той, хто впевнений у чистоті й сумнівається в оскверненні поза молитвою, зобов'язаний здійснити омивання, крім того, кого долає постійний сумнів (мустанкіх). Якщо сумнів виник під час молитви, він зобов'язаний її продовжити; якщо потім з'ясується, що він був чистий, він її не повторює, а якщо сумнів залишиться — повторює, оскільки його омивання порушене. Той, хто впевнений в оскверненні й сумнівається в чистоті, зобов'язаний здійснити омивання.
Він спирається на впевненість і не зважає на сумнів, згідно з його словами ﷺ: «Хай не йде, доки не почує звук або не відчує запах»; упевнений у чистоті й той, хто сумнівається в оскверненні, — чистий, упевнений в оскверненні й той, хто сумнівається в чистоті, — осквернений.
Він спирається на впевненість і відкидає сумнів: упевнений у чистоті й той, хто сумнівається в оскверненні, діє за чистотою, і його молитва дійсна; упевнений в оскверненні й той, хто сумнівається в чистоті, діє за осквернення й зобов'язаний здійснити омивання.