Вивчення історії попередніх Писань методами текстології та історичної критики відкриває факти, задокументовані в самих західних богословських джерелах, які показують, що книги Тори та Євангелія змінювалися впродовж століть.

У статті наводяться прямі текстові свідчення зі Старого та Нового Заповітів, а також із праць провідних богословів і церковних істориків, щоб показати, як людське втручання і розрив ланцюгів передачі призвели до нинішнього стану цих текстів.

Тора та свідчення текстології

Сучасна критична наука вважає, що Тора в її нинішньому вигляді написана не Мойсеєм — мир йому, — а є плодом укладання та редагування кількох джерел упродовж століть; це відомо як документальна гіпотеза.

Між книгами Старого Заповіту виявляється явна розбіжність у числах: Друга книга Самуїла (24:13) говорить про сім років голоду, а Перша книга Хронік (21:12) — про три для тієї самої події. Подібна розбіжність повторюється в числі вершників між цими книгами.

До цього історичні джерела додають розрив передачі після вавилонського полону 586 року до н. е. та приписуване священникові Ездрі повторне збирання книг через десятиліття.

Євангелія та їхні рукописи

Провідні текстологи Заходу визнають, що грецькі рукописи Євангелій містять тисячі різночитань і додавань, внесених переписувачами в пізні століття.

Найвідоміший приклад — Іоаннова вставка в Першому посланні Іоанна (5:7–8), текст, на який спиралися у вченні про Трійцю. Учені згодні, що це пізня латинська вставка, відсутня в найдавніших грецьких рукописах, і тому її вилучено із сучасних критичних перекладів.

Критичні примітки в сучасних виданнях підтверджують, що оповідь про жінку, взяту в перелюбі, в Іоанна (7:53 – 8:11) і кінцівка Марка (16:9–20) відсутні в найдавніших рукописах — Синайському та Ватиканському.

Розбіжності між Євангеліями

Чотири Євангелія містять явну історичну та текстову розбіжність. Родовід Йосипа-теслі в Матвія (1:1–16) проходить через Соломона у двадцяти шести поколіннях, а в Луки (3:23–38) — через Натана в сорока одному.

Євангелія розходяться і в останніх словах, приписаних Христу — мир йому — на хресті: у Матвія та Марка — вигук благання, у Луки — передання духу, в Іоанна — слово про звершення. Усі три не можуть зійтися в одній сцені.

Анонімність авторів і втрата первісної мови

Західні історичні джерела встановлюють, що чотири Євангелія від початку були написані без імен авторів, а імена Матвія, Марка, Луки та Іоанна були додані до них у другому столітті.

До цього додамо, що Христос — мир йому — говорив арамейською, тоді як усі Євангелія Нового Заповіту були записані грецькою через десятиліття після його вознесіння. Від тексту тією мовою, якою він говорив, до нас не дійшло нічого.

Висновок

Рукописні свідчення та праці текстологів сходяться в академічному та богословському визнанні того, що в книги обох Заповітів увійшли зміни та розбіжності. Для мусульманина це і пояснює потребу в Писанні, збереженому божественним збереженням і вільному від таких вад, — у Священному Корані.