Історію релігій часто подають як еволюційний шлях: від багатобожжя та ідолопоклонства вона нібито поступово підіймалася крізь віки до єдинобожжя. Проте коранічне бачення та глибоке історичне прочитання дають цілком інакшу картину: єдинобожжя є першоосновою, а ідолопоклонство — пізнішим відхиленням. Від зорі людства Творець не залишив людину блукати в темряві, а посилав неперервний ланцюг пророків і посланців, що несли єдину суть і незмінне послання.

Єдине джерело: одна релігія пророків

Послання Ноя, Авраама, Мойсея, Ісуса та Мухаммада — мир їм — єдине у своєму віровченні: присвячення поклоніння та покори єдиному великому Творцеві. Ця усвідомлена добровільна покора і є буквальним значенням слова «іслам». Послання ніколи не суперечили одне одному в основі віри: кожен пророк підтверджував попереднього і готував шлях наступному.

Розбіжність припала на практичні закони та постанови, що зсилалися докладно відповідно до стану кожного суспільства й потреб певної доби, — так само як лікар призначає різні ліки залежно від стану хворого на різних етапах лікування, тоді як медична наука, на яку він спирається, одна.

Вроджене єство та безпосередній зв'язок із Творцем

Найбільше чисте віровчення вирізняють його безпосередність і простота, згідні з розумом і здоровим єством. Зв'язок раба зі своїм Господом у чистому вигляді не потребує ні людського посередника, ні установи, що монополізує прощення, ні ускладнень, за якими Божество втілюється в людину, яка їсть, п'є і страждає.

Аллах Пресвятий — «ас-Самад»: великий Творець, що не потребує Свого творіння, до Якого створіння звертаються у своїх потребах безпосередньо. Щойно ти піднімеш руки і звернешся до Нього, зв'язок між тобою і Господом небес та землі встановлюється — без перепон і без суперників. Це безумовне піднесення повертає людині гідність і звільняє її від розумової та духовної залежності від будь-якого творіння.

Чому послання завершилися ісламом?

Якщо попередні послання були правдиві у своїй основі, чому мудрість вимагала, щоб іслам став завершальною релігією і після Мухаммада ﷺ не було пророка? Це прояснюють три міркування:

Збереженість первісного тексту. Попередні послання були довірені людям — рабинам і ченцям, — і через низку воєн та перекладів первісні рукописи були втрачені, а в тексти проникло спотворення. Коран же Творець узяв на Себе зберегти у слові та смислі, і тому потреба в новому пророкові для виправлення спотвореної книги відпала.

Всезагальність звернення. Попередні послання посилалися визначеним народам у замкненій місцевості та на обмежений час, як Мойсей — мир йому — був посланий саме до синів Ізраїлевих. Коли світ відкрився і географічні перепони впали, завершальне послання прийшло всезагальним за зверненням, промовляючи до всіх людей.

Всеохопність і гнучкість закону. Законодавство прийшло із загальними засадами, що врівноважують дух і тіло, особу і суспільство, і з широтою, здатною вмістити нові обставини та встигати за розвитком у всякий час і в будь-якому місці.

Висновок

Хто неупереджено погляне на історію релігій, той побачить, що іслам прийшов не руйнувати працю попередніх пророків, а увінчати цю будівлю, виправити людське спотворення, що в неї проникло, і повернути компас людини до її першого й останнього напрямку: поклоніння єдиному Богу, без співучасника і без посередника.