Прекрасні імена — це власні імена та описи, якими Бог назвав Себе Сам. Віра в них і знання їхнього змісту є основою віровчення мусульманина, і на них тримаються його благання та його поклоніння.

Мусульманські вчені зібрали їх із Корану та Сунни, виклали їхні значення й розв'язали два питання, у яких помилка є частою: скільки їх і звідки вони беруться.

На що вказують імена: власне ім'я та атрибут досконалості водночас

Ім'я Бога вирізняється тим, що вказує на дві речі водночас: на Сутність і на атрибут досконалості, їй притаманний, без жодного недоліку. Всезнаючий вказує на Сутність і стверджує всеохопне знання; Милосердний вказує на Сутність і стверджує безмежну милість. Саме це відрізняє ім'я від простого титулу.

Бог наказав Своїм рабам звертатися до Нього через них — сура «аль-Араф», аят 180. Таке звернення двояке: благання-прохання, у якому потребу просять іменем, що їй відповідає, і благання-поклоніння, у якому Бога вихваляють згідно з тим, що ім'я містить.

Число: чому вони не обмежені дев'яноста дев'ятьма

Багато хто гадає, що імена Бога обмежені дев'яноста дев'ятьма, спираючись на хадис у двох достовірних збірках, де сказано, що в Бога дев'яносто дев'ять імен, сто без одного, і що той, хто осягне їх, увійде до Раю. Учені ж встановили, що хадис не обмежує: він говорить, що тому, хто осягне це визначене число, уготовано Рай, — а вказівка нагороди за певне число не є запереченням того, що понад нього.

Найяснішим свідченням цього є передане від Пророка благання, у якому він просить Господа кожним ім'ям, що Йому належить: яким Він назвав Себе, або зіслав у Своєму Писанні, або навчив когось зі Своїх творінь, або залишив при Собі у знанні потаємного. Звідси випливає, що в Бога є імена, яких Він нікому не відкрив, а таке не піддається лічбі.

Звідки вони беруться: Бога називають лише тим, чим Він назвав Себе Сам

Думка більшості вчених ахль ас-сунна така, що імена засновані на одкровенні: Богові не приписують імені, крім того, що прийшло в Корані або в достовірній Сунні. Розумові не дано вивести Богові ім'я від себе, яким би слушним не видавався його зміст, бо ім'я є повідомленням про потаємне, а в цьому немає місця самостійному судженню.

Тому те, що повідомляють про Бога, ширше за те, чим Його називають. Правильно сказати, що Він існуючий і що Він передвічний, — як повідомлення про встановлену істину; але неправильно брати «Існуючий» і «Передвічний» як Його імена, бо вони не прийшли в такій якості. Змішування цих двох царин і є джерелом більшості імен, приписуваних Богові без підстави.

Дія їх пізнання: від заучування до вчинку

Осягнення імен — не заучування слів, а розуміння їхнього змісту і вчинок згідно з тим, чого вони вимагають. Хто знає, що Він Той, Хто наділяє уділом, той прив'язується лише до Нього в пошуку уділу; хто знає, що Він Всечуючий, Всевидячий, той пам'ятає про Нього потай так само, як і явно.

Плід цього видно у праведності поведінки та в уповані. Знання імен і атрибутів породжує благоговіння, любов і надію — діла серця, на яких тримаються служіння й очищення душі.

Висновок

Віра в прекрасні імена і знання їхнього змісту є брамою до шанування Бога та любові до Нього. І хоча в осягненні дев'яноста дев'яти є гідність, імена Його й досконалості не обмежені лічбою і не охоплюються межею, — а в цьому вказівка на безсилля творіння осягнути істину Його величі.